Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене
Знаєш, даремно, я все давно відчула
П′ю мед із виномБережу ті останні сили тіла
Бо твоя любов тягне нас на дно
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Сніг попелом став
Знала я, не даремно
Пізно і темно
Страшно іти кудись одній
Ти будеш мій ще на мить
Не бажаєш зла
Напевно, краще нам піти у свої світи
Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
А пробачати було нічого.
Я так собі, гралась мов дитина від щастя і аж до відчаю
Я здогадувалась, що не єдина
Мучила себе протиріччями
Я не знала, що любов не завжди буде вічною
Ти пробачав ту весну
Але байдуже
В твоїх очах дні останні Венеції
Ти пробачав мені все
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі
Ти пробачав мене
Та чому ж болить?
Все на Землі мине,
То ж нехай горить!
