Гордості родять тирана
Пхають до діл неподобних
До безхосенних же ділТа на найвищу високість
Вибравшись падають раптом
В темну безодню стрімглав
Де вже нема під ногами
Ґрунту твердого
Гордості родять тирана
Пхають до діл неподобних
До безхосенних же діл
Та на найвищу високість
Вибравшись падають раптом
В темну безодню стрімглав
Де вже нема під ногами
Ґрунту твердого
Гордості родять тирана
Пхають до діл неподобних
До безхосенних же діл
Та на найвищу високість
Вибравшись падають раптом
В темну безодню стрімглав
Де вже нема під ногами
Ґрунту твердого
Горе вам, горе, людські покоління
Поки живі ви мов тінь та марна
Бо чи ж бува кому більшеє щастя
Як коли сам себе чує щасливим
І з тим чуттям умира?
Горе вам, горе, людські покоління
Поки живі ви мов тінь та марна
Бо чи ж бува кому більшеє щастя
Як коли сам себе чує щасливим
І з тим чуттям умира?
Гордості родять тирана
Пхають до діл неподобних
До безхосенних же діл
Та на найвищу високість
Вибравшись падають раптом
В темну безодню стрімглав
Де вже нема під ногами
Ґрунту твердого
Гордості родять тирана
Пхають до діл неподобних
До безхосенних же діл
Та на найвищу високість
Вибравшись падають раптом
В темну безодню стрімглав
Де вже нема під ногами
Ґрунту твердого
Горе вам, горе, людські покоління
Поки живі ви мов тінь та
Бо чи ж бува кому більшеє щастя
Як коли сам себе чує щасливим
І з тим чуттям умира?
Горе вам, горе, людські покоління
Поки живі ви мов тінь марна
Бо чи ж бува кому більшеє щастя
Як коли сам себе чує щасливим
І з тим чуттям умира?
Горе нам, горе, людські покоління
Поки живі ми мов тінь марна
Бо чи ж бува кому більшеє щастя
Як коли сам себе чує щасливим
І з тим чуттям умира?
Горе нам, горе, людські покоління
Поки живі ми мов тінь марна
Бо чи ж бува кому більшеє щастя
Як коли сам себе чує щасливим
І з тим чуттям умира?
