Кохайтеся, чорнобриві
Та не з москалями
Бо москалі - чужі людиРоблять лихо з вами
Москаль любить жартуючи
Жартуючи кине
Піде в свою Московщину
А дівчина гине...
Якби сама, ще б нічого
А то й стара мати
Що привела на світ божий
Мусить погибати
Серце в′яне співаючи
Коли знає за що
Люде серце не побачать
А скажуть - ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві
Та не з москалями
Бо москалі - чужі люде
Знущаються вами
Сміються над нами
Сміються над вами...
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки
Полюбила москалика
Як знало серденько
Полюбили молодого
В садочок ходила
Поки себе, свою долю
Так занапастила
Кличе мати вечеряти
А донька не чує
Де жартує з москаликом
Там і заночує
На дві ночі карі очі
Любо цілувала
Поки слава на все село
Недобрая стала
Нехай собі тії люде
Що хотять говорять
Вона любить та не чує
Що вкралося горе
Прийшли вісті недобрії -
В поход затрубили
Пішов москаль в Туреччину
Катрусю накрили
Незчулася, та й байдуже
Що коса покрита:
За милого, як співати
Любо й потужити
Обіцявся чорнобривий
Коли не загине
Обіцявся вернутися
Тойді Катерина
Буде собі московкою
Забудеться горе
А поки що, нехай люде
Що хотять говорять
Нехай що хотять нам говорять.
Нам говорять!
